У схема-терапії все крутиться навколо базових емоційних потреб. Вони є універсальними для всіх людей — від початку життя і до його кінця.
Незадоволення цих потреб формує деструктивні схеми (негативні замкнені кола думок, емоцій і поведінки), які супроводжують людину протягом життя та знижують його якість.
У першій моделі виділяють п’ять базових потреб, про які я розповім детальніше.
1. Безпека та стабільна прив’язаність
Ми народжуємося абсолютно безпорадними, і без турботи дорослих просто не змогли б вижити. Тому найперша наша потреба — це безпека, про яку дбають дорослі.
Вони дивляться за тим, щоб зі мною все було гаразд: не залишають на самоті, годують, заспокоюють, коли я плачу, захищають від кривдників.
Стабільна прив’язаність означає, що дорослі — постійні та передбачувані фігури в моєму житті.
Вони захищають і турбуються про мене щоразу, коли мені це необхідно. Я можу на них розраховувати. Я знаю, що вони поруч і люблять мене незалежно від того, який у них настрій, яку помилку я зробив чи як поводився.
Якщо потреба не задоволена
Незадоволення потреби в безпеці та здоровій прив’язаності може створювати в дитини такі схеми:
Схема недовіри та скривдження.
Виникає тоді, коли ті, хто мав би захищати, кривдили, зраджували довіру, брехали чи застосовували насильство.
«Людям не можна довіряти. Всі брешуть. Усі мене зрадять. Розраховувати можна тільки на себе. Люди нещирі у своїх намірах».
Схема покинення та нестабільності.
Виникає, коли близькі люди або покинули дитину (перестали контактувати, зникли з її життя, карали ігноруванням, залишали наодинці), або були непередбачуваними: сьогодні підтримували і запевняли в любові, а завтра критикували чи ігнорували її існування.
«У підсумку я все одно залишусь один. Усі мене кинуть. Я самотня. Ніхто не захоче бути зі мною. Ніхто не обере мене. Завжди буде хтось важливіший».
Схема дефективності та сорому.
Виникає, коли дитину карають за те, якою вона є, критикують її особистість і існування, нав’язують думку, що вона погана, неварта, «не така».
«Я жахлива людина. Я не вартий нічого хорошого. Якщо люди дізнаються, який я насправді, то відвернуться. Я не заслуговую на щастя. Я дурний/жалюгідний/неправильний. Ніхто не захоче бути зі мною. Ті, хто добре до мене ставляться, просто не розуміють, який я насправді».
Незадоволення потреби в безпеці та передбачуваній прив’язаності ранить людину в саме серце, адже змінює ставлення до себе, до інших та до стосунків загалом.
Однак схема-терапія успішно допомагає усвідомити ці схеми й поступово подолати їхні негативні послання, щоб почати жити інакше — будуючи добрий стосунок із собою та з іншими.
Далі буде…