Весь подальший текст суто суб’єктивний і вважається помилками через принесення негативних наслідків або мені, або клієнтам, або нам обом.
Не претендую на істину і не маю на увазі, що ніхто так не може робити, оці пункти як раз не регулюються кодексом, тому у психологів тут свобода вираження:
1) Робити знижки і домовлятись про меншу вартість сесій.
Багато колег так роблять, не вважаю це недоречним, особливо в нинішніх умовах. Однак сама мала негативний досвід коли люди користувались зниженою вартістю не через те що не було фінансів, а просто бо хотіли поменьше платити. Під час роботи волонтером на початку війни багато хто писав не щодо тривоги, паніки або будь-якого іншого стану пов’язаного з війною, а щодо стосунків які тривали роками, або недостатньої самооцінки тощо.
2) Не брати переодплати за послуги. Особливо до першої зустрічі.
Такого щоб не заплатили за надані послуги не було, а от відміни в останній момент були. Тож нині свій час цінується набагато більше 🙂
3) Мій улюблений пункт, яким я грішила більше всього і нині ще розбираю наслідки – розтягування тривалості сесії.
Якщо коротко – не треба робить як я. Крім якихось надзвичайних випадків.
Якщо детальніше – один раз розтягнули тривалість сесії бо хочеться докопати, другий раз розтягнули бо хочеться надати ще більше користі, на третій раз з вас це будуть вже наполегливо просити. І це, скажімо чесно, не провина клієнта, адже умови створив терапевт.
4) Працювати у визначені вихідні або відпустку. Ну тут без коментарів
На цьому все, назбираю ще помилок – поділюсь 🙂