Наша психіка працює так, що при неможливості впоратися з травмуючими подіями, вмикаються захисні механізми, які зменшують вплив цих подій на нас. (Втрата близької людини, серйозна хвороба, війна..).
Декілька основних механізмів, що дозволяють на певний час впоратись з болем:
1) Заперечення
Людина заперечує наявність події, хоча докази говорять про протилежне.
“Війни не може бути.” “Він не міг померти.”
2) Витіснення
Подія настільки травмуюча і болісна, що людина зовсім не пам’ятає її. Але травма залишається на підсвідомому рівні, і може проявлятись соматичними симптомами (наприклад, болями в тілі) або через сни, фобії. Зазвичай цей механізм вмикається при сексуальному та фізичному насиллі.
3) Раціоналізація
В певних випадках ми будуємо помилкові причинно-наслідкові зв’язки, щоб зменшити наш біль. “Її згвалтували, бо вона була відверто одягнена” (а не тому що насильник зробив це з нею). “Вони загинули, бо ігнорували тривогу” (а не тому що запустили ракети по цивільним об’єктам).
4) Зміщення.
Емоції виражаються в деструктивній поведінці, що не стосується самого об’єкта страждань. (Запивати горе алкоголем, заїдати біль, тощо).
Не можна сказати, що будь який з цих механізмів поганий, вони усі нам потрібні, але є тимчасовими. Буває так, що людина застрягає, і не може в подальшому прийняти болісні події, тоді потрібна стороння допомога щоб завершити цей етап і адаптуватись до нових умов.