В першу чергу давайте проговоримо декілька моментів:
1) В цьому дописі ми говоримо про злість (що є емоцією), а не поведінку (бо вираження будь-якої емоції може бути як консутруктивним, так і деструктивним для самої людини чи її оточення). Злість не дорівнює крику/зневажливому ставленню, і тим паче насильницьким діям. Злість це просто емоція і сьогодні говоримо саме за неї.
2) Тут ми говоримо про емоцію злості в терапії, коли зі спеціалістом все ок, він адекватно себе поводить (тобто він вас не знецінює, не порушує кордонів, не творить якоїсь іншої ерунди) і загалом взаємодія вам подобається. Так от, злитись на психолога/терапевта абсолютно ок (спойлер, як і на будь-яку іншу людину). Чому це може відбуватись?
Наведу декілька прикладів:
– Спеціаліст сказав якусь фразу (нейтральну), або щось запитав. Враховуючи особистий досвід, ви можете інтерпретувати будь-яке питання чи фразу по-різному і це може в тому числі викликати реакцію злості
* Наприклад, моя нова терапевтка запитала де я навчалась травматерапії -> я наперед подумала що вона хоче знецінити мою освіту (бо на жаль, був неодноразово такий досвід) -> почала злитись на неї і не хотіла відповідати. Потім (знадобився час) я сказала що злюсь, пояснила чому і ми розібрали що її питання було взагалі з інакшою метою і емоція злості пройшла
– Злість це емоція в якій багато енергії і вона виникає для того щоб ми могли відстояти свої кордони (і тут неважливо, чи їх реально хтось порушує чи нам здалось). Відповідно, якщо ми відчуваємо що щось порушено/було неприємно/не ок, то злість сигналізує: треба з цим розібратись. А розібратись це в певних ситуаціях і просто сказати: я злюсь тому що от так і так. І далі іншій людині змогу висловитись та пояснити своб поведінку.
– Злість є табуйованною емоцією (до речі, з початком повномасштабнооо вторгнення вже менше і менше), але в певних ситуаціях все одно ми відчуваємо що злитись то неправильно. Бо нас так вчили що зі злістю щось не ок: “не злись, на маму не можна злитись”, “ууу, ти чого такий злий, з’їш шоколадку”, “з тобою ніхто дружить не буде якщо ти з таким обличчям ходиш”. І де ще є кращі умови як не з власним психологом отримати корегуючий досвід що злісиь як емоція є ок?
У підсумку:
~ розділяємо емоцію та поведінку
~ злість несе функцію захисту та відстоювання кордонів
~ злість може виникати у роботі зі спеціалістом і коли ми інформуємо про неї то це дає можливість обговорити турбуюче питання та отримати новий корегуючий досвід
~ злість дуже довго табуювали і подавляли, тому є асоціація що злість погана емоція, злитись неправильно, якщо я злюсь то я поганий
Далі буде 