Сумний настрій, небажання щось робити, апатія – це все може свідчити про депресію, а може й не бути нею. Для постановки даного діагнозу потрібно дивитись на різноманітні симптоми, визначені МКХ-11 або DSM-5 (міжнародними довідниками для діагностування хвороб).
Найголовніше: як мінімум 5 симптомів мають зберігатись протягом 14 днів, обов’язково включаючи пригнічений стан та втрату інтересу/задоволення.
Цей допис не є закликом до самолікування, і має на меті лише інформувати Вас і звернути увагу на власний стан!
Загалом є 9 критеріїв, на які слід звернути увагу якщо Ви підозрюєте депресію у себе або близької людини:
1) Пригнічений настрій більшу частину дня, майже щодня, про що свідчить або суб’єктивна оцінка (наприклад, відчуття смутку, порожнечі, безнадійності), або спостереження інших (наприклад, людина здається плаксивою). У дітей і підлітків може бути дратівливий настрій.
2) Помітне зниження інтересу або задоволення від усіх або майже всіх видів діяльності, що раніше приносили задоволення.
3) Значна втрата ваги без дієти або збільшення ваги (наприклад, зміна більш ніж на 5% маси тіла за місяць). Зниження чи підвищення апетиту майже щодня. У дітей – нездатність досягти очікуваного збільшення ваги.
4) Безсоння (неможливість заснути) або гіперсомнія (підвищена сонливість/тривалість сну) майже кожен день.
5) Нервове збудження або загальмованість (що спостерігається іншими, не просто суб’єктивне відчуття людини) майже кожен день.
6) Відчуття втоми або втрати енергії майже щодня.
7) Почуття нікчемності або надмірної та неадекватної провини за щось майже щодня.
8) Знижена здатність мислити чи концентруватися майже щодня (за власними спостереженнями або інших людей)
9) Періодичні думки про смерть (не тільки сам страх померти), повторювані суїцидальні думки без/з конкретним планом, спроби самогубства.
В купі всі ці симптоми негативно впливають на усі сфери життя: особисті та робочі стосунки, фізічне здоровєя, жагу до життя, можливість протистояти стресам.
Остаточний діагноз може виставити лише лікар-психіатр, в той час як задача психолога/психотерапевта – вчасно розпізнати симптоми, відправити при необхідності до лікаря задля призначення медикаментозного лікування. Психолог/психотерапевт працює з Вашим сприйняттям та мисленням, а лікар-психіатр тимчасово може призначити препарати для підтримки та покращення Вашого фізичного стану.
Якщо Ви відчуваєте що цей стан притаманний Вам або Вашим близьким, не зволікайте звернутись за допомогою!